Сильні духом: Лицар «Інваспорту»

foto
В англійській мові є надзвичайно образний фразеологізм – «a seif - made». Так називають особу, що досягла успіху і слави завдяки своїм зусиллям. Це якраз про Олега Мунца, кіровоградського спортсмена – учасника трьох зимових параолімпіад, неординарну, надзвичайно розвинену і талановиту людину.
Він народився в Тюмені, закінчив Свердловську школу-інтернат для сліпих дітей. Спортом захопився двадцять п’ять років тому, коли йому було п’ятнадцять, причому одразу почав з лижних гонок. Виступає в лижних марафонах (один із них Тюменський – 42 кілометри!), здійснює затяжний стрибок з парашутом з висоти 2500 метрів із 25-секундною затримкою парашута...
Його рідний спорт – гонки на лижах і біатлон. Цей спорт ризикований і для цілком здорової людини. А уявіть собі, як незрячому їхати на швидкості крутою трасою! На змаганнях і тренувальних забігах завжди попереду незрячого спортсмена біжить лідер-тренер, або гайд. Його голос – уся орієнтація у просторі. Звісно, такий супровід не знімає вірогідності травм.
Дебютував Олег Мунц у складі української параолімпійської дружини на V Зимових Іграх у японському місті Нагано, де в гострій конкурентній боротьбі з іменитими суперниками виграв золоту, срібну та бронзові медалі.
Вдало виступив наш земляк і на Зимовій Паралімпіаді 2002 року в американському місті Солт-Лейк-Сіті. Погода тут навесні примхлива: то дощ, то сніг, то плюс, то мінус, до того ж висота! Але все це не завадило Олегові принести в скарбницю збірної України дві срібні медалі, завойовані у лижній гонці на короткій дистанції та в гонці ковзанярським стилем.

За три дні до початку IX Зимової параолімпіади – 2006 у Турині, Олегові Мунцу виповнилося 40 років. Але наполегливість, незламна сила духу і постійне прагнення до перемоги допомогли знову підтвердити свій високий клас безстрашному українцеві: під час 20-кілометрової дистанції він нікому не дав себе випередити, чітко пройшов трасу, не припустився помилок і став володарем «золота».
Без перебільшення, успіх Олега Мунца можна назвати справжнім подвигом. Також Олег посів третю сходинку п'єдесталу пошани за результатами біатлонної гонки. Його «бронза» для української команди була на вагу «золота».
Безперечно, в основі переконливих спортивних досягнень кавалера орденів Дружби народів, «За заслуги», заслуженого майстра спорту кіровоградця Олега Мунца – непересічні здібності, в працелюбність, нездоланна сила духу. Образно кажучи, Говерла духу! А ще підтримка коханої дружини Лариси і сина Дмитра. Якоїсь години перебування в їхній затишній оселі досить, щоб зігрітися у цій дружній сім’ї, подивуватися їх любові, злагоді та щоденному героїзмові. Кілька років тому Олег Мунц став студентом Харківської академії фізкультури та спорту. Разом з дружиною Ларисою пише дипломну роботу «Лижі для дітей з порушенням зору». Ще Олег прагне стати тренером. Погодьтеся, не в кожного є цей талант. У нього ж вистачає терпіння, щирості і такту. Тренує сина Дмитра. Хоче прищепити йому своє захоплення лижним спортом. Тож побажаємо цій дружній сім’ї достатку і здоров’я, оптимізму і впевненості, звершення всіх їх мрій, надій і задумів.
Олександр Пилипенко

Разделы:

Комментарии

Ребята, "Self-made", блин!

Олег Владимирович настоящий чемпион,и прекрастной душы человек!