Вчинення представництва за довіреністю

foto Відповідно до ч.1 та 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та інших підстав, встановлених цивільним законодавством. Як зазначено у ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю, яка є письмовим документом, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Укладення договору доручення передує видачі довіреності. Зі змісту п. 143 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від № 20/5 3 березня 2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 3 березня 2004 р., (надалі-інструкції), випливає, що довіреність має оформлюватися саме на підставі договору доручення, де зазначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі нього довіреності мають бути чітко визначені повноваження представника. Оскільки Цивільним кодексом не передбачена обов’язкова письмова форма для чинності договору доручення, можна говорити про можливість укладання такого правочину і в усній формі. Наявність такого (усного чи письмового) договору

повинна відображатися у тексті довіреності.
За своєю правовою природою дові­ре­ність є одностороннім правочином.
Цивільне законодавство, визначаючи вимоги щодо форми довіреності, сформулювало загальне правило, за яким форма довіреності повинна відповідати формі, в якій, відповідно до закону, має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України). Довіреності на вчинення правочинів, що підлягають нотаріаль­но­му посвідченню (ст. 209 ЦК України), по­вин­ні обов’язково посвід­чу­ва­тись нотаріусом.
Відповідно до ст. 237, ст. 1003 Ци­віль­ного кодексу України, довіреність повинна містити повноваження на вчинення конкретних юридичних дій. Дії представника мають вчинятись у межах наданих йому повноважень. З метою запобігання неоднозначному тлумаченню договору доручення та виданої на його підставі довіреності довірителю роз’яс­нюється про можливість прямого обме­жен­ня повноважень представника у тексті оформлюваного ним документа.
Слід зазначити, що, у відповідності до Цивільного кодексу України, представник зобов’язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Проте у відповідності до ст. 240 Цивільного кодексу України, представник може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку представляє (замісника). Представник, який передав свої повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передано відповідні повноваження. Чинне законодавство забороняє передоручення, наступне після вже вчиненого передоручення.
Відповідно до вимог ст. 247 Ци­віль­ного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіре­ності та зазна­чається літерами, згідно вимогам п. 147 інструкції. Якщо строк довіреності не встановлено, вона зберігає чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є нікчемною, відповідно до ст. 247 Цивільного кодексу України та п. 147 Інструкції. Необхідно зауважити, що строк дії довіреності, ви­да­ної за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіре­ності, на підставі якої вона видана.
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (під­пи­сан­ня), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної осо­би), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на ім’я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському об’єднанні. Слід зазначити, що, відповідно до ст. 28 Цивільного кодексу України, ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Виходячи з вимог п. 19 Інструкції, у тексті довіреності має бути зазначено: для фізичних осіб – ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, для юридичних осіб – ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, посвідчення довіреностей на укладення договору дарування має деякі особливості. Так ст. 720 Цивільного кодексу України та п. 146 Інструкції передбачено, що довіреність на укладення договору дарування, в якій не вказано імені обдаровуваного, є нікчемною.
Слід мати на увазі, що згідно п. 4.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, під час відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду господарського товариства, поряд з іншими документами, подається рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється у фор­мі довіреності, оформ­леної нотаріально (якщо хоча б одним із засновників є фізична особа).
Довіреність від іме­ні юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК України).
Для нотаріального оформлення до­ві­ре­ності від імені юридичної особи нота­ріусу надаються необхідні документи.
Згідно з п. 41 Інструкції про поря­док вчинення нотаріальних дій нота­ріу­сами України, при перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов’язані ознайомитись з установчими документами (статут, засновницький договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію(перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності (витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), положенням про філію та представництво юридичної особи, наказом юридичної особи про призначення керівника філії або представництва, а також перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.
Зазначені документи підтверджують цивільну правоздатність юридичної особи, але нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій повинні перевіряти не лише її цивільну правоздатність, а й цивільну дієздатність.
З метою перевірки цивільної дієздат­ності необхідно звернутися до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Відповідно до ст. 4 цього Закону, державна реєстрація юри­дичних осіб – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстра­цій­них дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних запитів до Єдиного державного реєстру.
Відомості, які вносяться до Єдиного державного реєстру, зазначені у ст. 17 цього Закону.
Н.Л. Сотник,
приватний нотаріус
Кіровоградського міського нотаріального округу

Номер журнала:

Разделы: