Реабілітація інвалідів: Засвітити зірку надії
Що потрібно молодій людині, щоб почувати себе в житті впевнено, комфортно? Безперечно, це перш за все гарний фах, добрий заробіток, повага колег по роботі... У багатьох випадках через фізичні вади інваліди позбавлені цього. В скрутних умовах сьогодення вони нерідко почуваються вигнанцями, зайвими, непотрібними. Навіть ті, хто, попри хвороби, ще мають досить сил, не завжди можуть знайти роботу.
Звичайно, у наш час, коли і здоровим людям не так легко працевлаштуватися, багато залежить від освіти і спеціальності претендентів на неї.
В Європі вже давно зрозуміли, що для людей з обмеженими можливостями найдієвішим стимулом розкриття їхніх здібностей і засобом інтеграції в суспільстві, у тому числі через зайнятість, є повноцінне середовище спілкування, зокрема й в освітньому закладі. Ідея створення такого вищого навчального закладу в Україні зародилася в Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. Спочатку колишніх афганців «пасували» від одного ВНЗ до іншого, аж поки вони не звернулися до першого міністра освіти незалежної України Петра Михайловича Таланчука. За його підтримки досить швидко такий заклад – Інститут розвитку людини – було створено. Згодом він реформувався у недержавний неприбутковий навчальний заклад – Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».
