Будинок-легенда над Інгулом

fotoУ пам'яті кількох поколінь сучасного обласного центру зберігається чимало будинків: магазинів, готелів, клубів, навчальних закладів, а також приватних, які надовго увійшли в історію міста над Інгулом. Одним з таких об'єктів був так званий «Будинок братів Заславських». Він знаходився між приміщенням сучасного магазину УТО «Кіровоград» та річкою. Фасад виходив на вулицю Велику Перспективну (тепер К. Маркса).
На початку 70-х років минулого століття багато мешканців Кіровограда з подивом оглядали височенні паркани, встановлені біля будинку Заславських. Щоб це могло значити, гадали цікаві. Адже ця довга триповерхова споруда була своєрідною візитною карткою міста. Його знали старі й малі. Хто б не приходив побазарювати на центральному ринку, аж ніяк не міг обминути цей нашпигований комірчинами, ларками, майстернями будинок. У них працювали ремісники – майстри на всі руки. Тут можна було придбати голку, колесо до велосипеда, лезо для бритви, відро, діжку, лопату. Балакучий єврей-лудильник блискуче запаяє вам каструлю, швець підіб’є каблука чи пришиє ґудзика.


Великий міст. праворуч – будинок купців Заславських. Кінець 70-х років XX ст.

Ці торговельні точки знаходилися з боку ринку. А з парадного входу увесь величезний перший поверх займав продовольчий магазин. То було справжнє диво, навіть професіональні перекупники, які мов свої п’ять пальців знали знаменитий одеський «Привоз», заходячи у будинок Заславських, оглядаючи полиці та вітрини, рухали потилиці:
– Да-а, що не кажи, а у цій лавці можна купити вещь.
Подейкують, що саме у магазині Заславських народилася знаменита приказка: тут можна придбати все, крім атомної бомби, а якщо добре пошукати, то можна знайти і її. Справді, бакалія і гастрономія магазину була наскільки різноманітна, що ходити за покупками у інші магазини просто не було потреби. М'ясо, ковбаси, риба усіх сортів з усіх морів світу, консерви, чорна ікра, бита птиця і кролі, борошно-крупи, овочі і фрукти від огірка до мандарина так і притягували до себе. Про напої промовчимо: від всенародного улюбленця «Біоміцину» (біле міцне) до французьких коньяків і кавказьких вин.
Словом, будинок-легенда. А спорудив це диво єлисаветградський купець Шмуль Заславський ще у кінці XIX століття. Це був один з п’яти на той час триповерхових будинків у місті. Тільки пошта, готель «Петербурзький» та царський палац могли «потягатися» з будинком Заславського за величчю і розкішшю архітектури і оздоблення.
Після смерті Шмуля приміщення перейшло у спадок його родичам. Аж до 1919 року на фасаді будинку красувалася вивіска: «Торговий дім Н. V. Заславський та X. Г. Гиршберг». У роки радянської влади вивіска була скромнішою: «Продовольчі товари». Асортимент трохи звузився, але все одно багатшого магазину у Кіровограді не було.
...Хто дав команду руйнувати будинок – таємниця. Відомо лиш, що зробити це було непросто. Для того, щоб зірвати стіни, залучили досвідчених вибухівців з гранкар’єру. Вони застосували спеціальну вибухівку. Оригінальна споруда зникла назавжди. А вона могла пережити і сучасні блочно-панельні коробки. Місце, де стояв легендарний будинок, майже два десятиліття пустувало. Щоб ту пустку якось скрасити, на ній встановили пам'ятник чорнобильцям.
Юрій Матівос
* Архівні документи люб’язно надані для публікації з колекції Володимира Могилюка

Номер журнала:

Комментарии

"...Хто дав команду руйнувати будинок – таємниця."
Спрашивать надо в Киеве. Генплан утверждался
в столице и все новшества планировались там.
Можно ещё вспомнить как обошлись с Ковалёвской церковью,
с множеством популярных заведений на улице Ленина.
Сейчас в центре города строят некрасивые здания,
(те же банки), как будто рассчитывают существовать недолго.

Аватар пользователя orb

Сейчас в центре города строят некрасивые здания, (те же банки), как будто рассчитывают существовать недолго.
у всех план сорвать денег, а там хоть потоп :(
не хватает нам украинской власти в Киеве, и власти местной что бы регулировать вопросы с памятками архитектуры