Тренерський штаб збірної – вихованці «Зірки»

Відтепер у кіровоградських уболі­валь­ни­ків футболу до виступів збірної України буде особлива увага. Такого історія українського, та й радянського футболу, не знає. Відразу три тренери – колишні вихованці футбольної школи однієї команди – нашої «Зірки», допомагатимуть головному наставнику збірної долати тернистий шлях до фінальної частини чемпіонату світу 2010 року, який відбудеться у Південно-Африканській республіці. Всі три – заслужені майстри спорту, неодноразові чемпіони і володарі Кубка СРСР, кубка УЕФА, члени збірної команди країни.


foto
Вадим Євтушенко
foto
Михайло Михайлов
foto
Володимир Веремєєв


Найстарший і найтитулованіший з нових тренерів збірної України – Володимир Веремєєв. З 13-річного віку (народився 8 листопада 1948 року) почав займатися футболом у кіровоградських тренерів В. Третьякова та О. Новикова. З 1964 року – гравець «Зірки», з 1967 – київського «Динамо». За уславлений клуб талановитий півзахисник провів за 15 сезонів 310 матчів, забив 33 м’ячі. На його рахунку 26 матчів у складі збірної СРСР (два голи) та сім у складі Олімпійської збірної, з якою він став бронзовим призером Олімпіади – 1976. Шестиразовий чемпіон країни, триразовий володар Кубка СРСР він разом з «Динамо» вигравав Кубок УЕФА та Суперкубок (1975 р.).
У Володимира Веремєєва є чималий досвід тренерської роботи. Після завершення виступів на полі, він працював начальником команди «Динамо», був помічником Валерія Лобановського, коли той тренував національну збірну Кувейту. З 1997 року – один з тренерів збірної України.
Вадим Євтушенко молодший від свого знаменитого одноклубника на десять років. 1 січня 2008-го йому виповнилося 50! Ігрове амплуа у Вадима інше – нападник. Футбольну майстерність здобував у студентській команді Кіровоградського педінституту у тренера В. Нечая. Погравши усього один сезон у «Зірці» (забив найбільше м’ячів у команді – 11), був запрошений до «Динамо», а також до збірної СРСР. За головну команду країни зіграв 12 матчів, забив один гол, брав участь у іспанському та мексиканському чемпіонатах світу.
Євтушенко п’ять разів ставав чемпіоном СРСР (чотири – у складі «Динамо»; один – «Дніпра»), тричі – володарем Кубка країни. З киянами Вадим виборов Кубок УЕФА (1986), забивши гол-красень у фінальному поєдинку з мадридським «Атлетико». Усього в чемпіонатах СРСР вихованець «Зірки» провів 245 ігор, забив 59 м’ячів, сім разів уражав ворота суперників у 19 матчах єврокубків.
У 1990 році, завершивши виступи у клубах України, Вадим Євтушенко продовжив свою кар’єру у шведському клубі АІК і допоміг цій команді виграти спочатку Кубок Швеції, а у 1992 році чемпіонат, причому команда не добивалася такого успіху з 1937 року. Найрезультативнішим у ній був форвард Євтушенко.
Вадим має чималий досвід тренерської роботи. Багато років він очолює команду другої ліги шведського чемпіонату «Валста Сиріанська», у якій грають його сини В’ячеслав і Вадим. Відтепер повернувся у рідні пенати.
Михайло Михайлов не здобув у футболі такої гучної слави, як його знамениті одноклубники Веремєєв і Євтушенко: воротареві зро­бити це важче. Хоча розпочинав Михайло під керівництвом досвідченого тренера В. Третьякова як форвард. Але доля розпорядилася по-іншому. Починав грати у «Зірці», дебютував у складі «Динамо» у 1980 році. Ворота українських клубів захищав у 152 матчах. Чем­піонське «золото» здобував двічі (1981, 1985), Кубок СРСР (1985), Кубок УЕФА (1986). Запрошувався до складу збірної СРСР, брав участь у XII чемпіонаті світу. Останніми роками працював тренером воротарів динамівського клубу.
Комплектуючи тренерський штаб націо­нальної збірної України, головний тренер Олексій Михайличенко небезпідставно спо­дівається на допомогу досвідчених майстрів шкіряного м’яча і наставників. Віримо у них і ми – любителі футболу, на чиїх очах відбувалося становлення спортсменів, які уславили Кіровоградщину на футбольних аренах світу. Тепер чекатимемо від них нового злету у вигляді путівки збірної на чемпіонат-2010. Про нас має знати і Африка.
Юрій Матівос

Номер журнала: