Вакцина: за і проти

Громадські організації відіг­рають дедалі важливішу роль у про­це­сі покращення якості життя кіровоградської громади. В рамках реа­лі­зації проекту «Вакцина: за і проти», метою якого є інформування широкого загалу про переваги і недо­ліки від використання щеплень у дитячому віці, та за ініціативи творчого об’єднання «Технології оптимального розвитку особистості» відбувся форум організацій, які опікуються питаннями охорони здоров’я.
Щороку планові щеплення рятують життя майже трьом мільйонам дітей у світі. Основними хворобами, від яких роблять вакцинацію у нашій країні є дифтерія, кір, краснуха, паротит, правець, коклюш, поліомієліт, гепатит В і туберкульоз. Всі щеплення проводять відповідно до календаря профілактичних щеплень, у якому вказані оптимальні терміни введення вакцин та інтервали між щепленнями. З минулого року в календар додали ще одне щеплення – проти гемофільної інфекції.
За даними Національного календаря профілактичних щеплень для дітей за перші сім років життя кожен українець має прийняти 10 профілактичних щеплень, сім з яких припадають на перший рік життя дитини. Ще 10 років тому понад 95%

дітей Кіровоградської області були прищеплені відповідно до календаря. Натомість зараз батьки чи не кожної п'ятої дитини в області відмовляються від щеплень. І це при тому, що українські лікарі офіційно визнали існування в державі епідемії туберкульозу, поліомеліту та інших небезпечних захворювань.
Однією із причин відмови батьків від щеплень є в побоювання батьків щодо якості вакцин, що застосовуються, та можливому порушенні лікарями технології прищеплювання дитини. Також на масову відмову батьків від прищеплювання впливають резонансні історії у ЗМІ про захво­рю­вання дітей на цілий ряд неви­лі­ковних хвороб, таких, як аутизм та інші. Серед основних версій захворювання дітей представниками ЗМІ часто називається саме щеплення.
Усе це створює нервову ситуацію навколо питання використання щеплень у місті Кіровограді. Масова відмова батьків від щеплень провукує перманентні конфлікти між ними та медичним персоналом, а також адміністрацією закладів, у яких перебувають діти – відмовники.

Вражаючі наслідки

Наслідки щеплень, про які не завжди попереджають, можуть бути дуже серйозними. Міністерство охорони здоров’я України у 2006 році затвердило «Перелік можливих ускладнень і термінів їх виникнення після щеплень, що підлягають подальшому розслідуванню». Серед них, зокрема, такі: важкі алергічні реакції, енцефаліт (запалення головного мозку), менінгіт, гострий міокардит, гіпопластична анемія, раптова смерть тощо. Як можна закривати на це очі? Хіба гуманно керуватися думкою: «Нехай загинуть двоє – троє, зате виживуть мільйони?»
Лікар повинен докладно пояснити батькам, й не лише усно, а бажано й письмово, що це за вакцина, чому її рекомендують, від чого захищає, які можливі ризики, ускладнення. Коли щеплення зробили дитині, в якої були протипоказання, лікарі несуть адміністративну відповідальність. Наразі наше законодавство не передбачає матеріальної, юри­дич­ної відповідальності. Але в МОЗ неодноразово розглядали питання про внесення змін до закону, які передбачали б юридичну відповідальність лікаря, а також грошову компенсацію батькам, у дітей яких виникли ускладнення.
Американський учений Харріс Култер у першій книзі «АКДП – постріл наосліп» підрахував, що вакцинація в дитячому віці вбиває щороку щонайменше тисячу американських дітей і серйозно травмує ще 12-13 тисяч.

Важливо знати

Кожен громадянин України має право відмовитися від вакцинації. Після пояснень про наслідки такої відмови, проводиться оформ­лен­ня в медичній публіковій доку­мен­та­ції, що затверджується МОЗ України і підписується батьками, про що пові­дом­ляється в територіальну са­ні­тар­но-­епі­де­міо­ло­гічну станцію. З цього часу вся відповідальність за нас­лід­ки нещеплення перек­ла­да­єть­ся на батьків. Якщо син чи донька захворіють на інфекційну недугу, і не дай Боже, отримають серйозні ускладнення, до медиків не може бути претензій. Батьки повинні зважити баланс ризиків і вибрати, що для них краще: не щепити дитину та піддати її здоров’я ризику захворіти на важку недугу (від неважких щеплень не роблять) чи провести вакцинацію й захистити від небезпечних захворювань на тривалий час.
Зрозуміло, вакцинація не є абсолютним злом. Усе добре в міру. До того ж, кожна людина унікальна, відповідно, організм кожного з нас потребує індивідуального лікування. Водночас слід враховувати, що імунна система сучасних людей, порівняно із захисними можливостями наших предків, суттєво ослаблена. Підстав для цього чимало – погана екологія, харчування, спосіб життя і навіть мислення. Вакцинація зробила свій внесок в історію. Людство отримало антитіла. Нині питання в тому, аби вміло їх використовувати.
Як бути? Робити щеплення чи ні? Остаточне рішення все-таки за Вами, батьки, адже передусім саме ви несете відповідальність за здоров’я дитини.
Тетяна Рай