Граффити — это вандализм, — так думают одни, другие — способ привлечь внимание, третьи — искусство ... но мало кто догадывается, что это мысли человека, которые нельзя удержать.
И этот человек «Інший»… И не только потому, что он взял себе вот такой псевдоним, а потому что он действительно другой, не такой, как большинство из нас. Он мог бы сказать очень многое словами, но делает это рисунками, он мог бы просто посмотреть на серую стену, но превращает ее в живую красоту, помогая даже иногда сказать кому-то «три звичних слова». Он мог бы, наверное, уже стать богатым, но продолжает заниматься граффити, оставаясь просто уличным художником. Он мог бы назвать и для вас свое имя, но он просто «Інший», живущий рядом с нами.

Магнитола, бесспорно, в настоящий момент является неотъемлемой частью любого автомобиля. Музыку в машине слушают практически все. Кто-то предпочитает бездумное слушание музыки по радио, кто-то возит с собой настоящую коллекцию кассет или дисков. Опять же, в зависимости от предпочтений и материальных возможностей, каждый соответствующим образом оборудует свой автомобиль – либо довольствуется простенькой магнитолой и встроенной парой колонок, либо превращает салон машины в настоящий рай меломана.
Сейчас я попытаюсь доступным языком объяснить, как подобрать «музыку» в автомобиль? Итак, музыкальные системы делятся на четыре вида:

• простейшая система,
• система среднего уровня,
• система высокого уровня,
• система соревновательного класса.

Рассмотрим подробнее.

ЧОЛОВІК: ВЛАСНИЙ ПОГЛЯД НА ГЕНДЕР
Якими мають бути чоловік і жінка сьогодні?

Як стверджує один із викладачів українсько-шведської гендерної програми «Олег» Йоран Віммерстром, роль чоловіка в Швеції сьогодні радикально змінилась у порівнянні з тим, якою вона була в часи наших батьків: тепер ми зобов’язані брати участь у пологах, часто мати керівником жінку, бути більш емоційно чутливими тощо.
Роль жінок теж змінилась продовж останніх 10-15 років, і чоловіки мають побачити, що вони теж є частиною цих змін. Бо, наприклад, ми теж хочемо іншого життя для своїх доньок. Ми хочемо, щоб вони самі контролювали своє життя, уміли заробляти гроші, захистити себе від насильства в сім’ї тощо.
І нас, чоловіків, шокують па­ра­док­сальні результати соціоло­гіч­но­го дослідження, які показали, що час­тина українських жінок досі не відмовилась від рудиментів середньовічної свідомості, зокрема, вони навіть на початку ХХІ століття хочуть у гарем (21% українок не проти потрапити до гарему, у той час, коли лише 4% француженок згодні на це, навіть за великі гроші). Нам залишається сподіватись на те, що українські жінки не сприйняли всерйоз питання про гарем.

Устинівщина – один із сільських районів Кіровоградщини, з типовими для сьогодення проблемами: відсутністю промислового виробництва, зменшенням обсягів сільського господарства, сезонною зайнятістю сільських жителів.
Але невеликий за чисельністю колектив Устинівського районного центру зайнятості чітко усвідомлює свої завдання щодо надання якісних соціальних послуг клієнтам, докладає зусиль для їхнього вирішення та поліпшення ситуації на районному ринку праці.
Найголовніше питання у нашій повсякденній діяльності є турбота про тих людей, які шукають роботу. На мою думку, є важливим той факт, що кожен працівник центру зайнятості вбачає в безробітному не тільки відвідувача і клієнта, а особистість з її характером, потенціалом та проблемами. Завдяки цьому зросла і результативність роботи. Так протягом минулого року за послугами до центру зайнятості звернулось майже 1,3 тис. незайнятих громадян, або кожен шостий житель району працездатного віку. Із них кожен другий – охоплений активними заходами сприяння зайнятості населення: працевлаштований на постійну роботу, направлений на професійне навчання, взяв участь у громадських роботах. Порівняно з позаминулим роком рівень охоплення активними заходами сприяння зайнятості населення зріс на 8 відсотків, тоді як чисельність незайнятих громадян, що звернулись в пошуках роботи до центру зайнятості, зменшилась на 10 відсотків.
Якщо однією з гострих проблем в області є дефіцит робітничих кадрів, то на Устинівщині навпаки – дефіцит кваліфікованих спеціалістів. Сьогодні в районі не вистачає економістів, агрономів, інженерів, лікарів, вчителів. Це зумовлено тим, що за останнє десятиріччя тут ліквідовані такі потужні підприємства, як сирзавод, райагробуд, ремонтно-транспортне підприємство, сільгоспкомунгосп, комбікормовий завод, заготконтора, райпостач, побут комбінат, райсільгоспхімія.

З творчістю групи «Злюки бобри» я познайомилася нещодавно. Мене глибоко вразили їхні пісні, а особливо ніжний дівочий голос у супроводі важкої музики. Сьогодні я маю честь спілкуватися з лідером групи «Злюки Бобри» Ігорем.
– Розкажи, будь ласка, хто є хто в групі?
– Я граю на гітарі, Ілля (барабани), Денис (гітара), Юра (бас-гітара), Сергій (бек-вокал), Юля (вокал), Віка (клавіші).
Сам я родом з Малої Виски. З Іллею товаришую ще з дитсадка. Він вже тоді грав ламбаду на акордеоні (посміхається). Потім навчалися в одній школі. Ходили разом на гурток з рукопашного бою і мали непогані результати. Я гадав, що, можливо, це моє покликання. Саме тоді я почав освоювати електрогітару. І коли відчув, що з цього може щось вийти, я запропонував «бобру» спробувати зіграти на барабанах, тому що знав – він може зіграти практично на будь-якому музичному інструменті. Так ми почали вдвох грати. У мене з’явилося інше коло інтересів. Коли ми вже навчалися в КНТУ, на другому курсі вирішили зібрати групу. До нас приходили різні молоді люди, але надовго не затримувалися. Групи, як такої, не було. Коли я приїхав з Англії, поставив собі за мету створити постійний колектив, і буквально за пару тижнів уже були гарні претенденти. 14 лютого нам виповнилося три роки…
– «Злюки бобри» – цікава назва…
– Мене з Іллею ще в школі називали «Бобрами», бо ми завжди і всюди були разом. Спочатку для нас було це образливо, соромились, а потім звикли. Юра (найстарший в групі) до нас спочатку звертався так:

Геннадій Чорний, директор обласного відділення Фонду

Шановні кіровоградці!
В березні 2008 року Кіровоградському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів виповниться 15 років. Як і кожна підсумкова дата, цей ювілей – своєрідна віха в подальшому розвитку нашої установи, що спрямовує свою діяльність на реалізацію соціальної підтримки людей з особливими потребами, докладає зусиль для інтеграції їх в суспільство.
Їх в структурі населення щорічно більшає.
Сьогодні на Кіровоградщині мешкає понад 51 тисяча інвалідів, тільки в обласному центрі їх 12 тисяч. Незалежно від того, з яких причин людина стала інвалідом – від народження, через нещасний випадок, власну необережність чи при виконанні професійного або громадського обов'язку – кожен має право на моральну і матеріальну підтримку, чуйність і милосердя оточуючих і всього суспільства.
За час незалежності України позитивні зрушення до людей з інвалідністю спостерігають в усіх сферах життєдіяльності країни. Склалася цілісна система соціальної підтримки цієї категорії наших співвітчизників. Згідно з нею працюють служби допомоги інвалідам удома, за рахунок держави утримуються терцентри, будинки-інтернати для престарілих, діють громадські товариства й організації людей з особливими потребами, різноманітні державні та благодійні фонди. З 2001 року діє Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів.
Для фінансування державних соціальних програм підтримки і захисту цих людей з особливими потребами 18 липня 1991 року постановою Кабінету Міністрів України № 92 було створено Фонд соціального захисту інвалідів. А з липня 2002 року відповідно до постанови КМУ Фонд реорганізовано в урядовий орган державного управління у складі Міністерства праці та соціальної політики України.
Кіровоградське обласне відділення Фонду створене 12 березня 1993 року. В межах своєї компетенції воно разом з обласною державною адміністрацією, органами

Светлеет небо за окном, тепла все больше, чем морозов, и нас пьянит медовая растревоженность чувств, предчувствие длинного теплого счастья... Наконец-то мы сможем сбросить стесняющий кокон теплых одежек, вдохнуть полной грудью, распушить волосы и подставить лицо щедрому Яриле. Весна - это наше с вами все: женское, живородящее, доброе и светлое. И неспроста женский праздник приходится на самое начало весны. Сама природа своей извечной жаждой обновления вдохновляет нас с вами хоть чуточку меняться, искать новые образы, стили, варианты. И в этом стремлении, к нам на помощь уже спешат мировые дизайнеры модной женской одежды.
Если мода в чем и постоянна, так это в своей изменчивости. Вот и начало года продолжает нас удивлять и радовать всевозможными новинками и концепциями одежды, аксессуаров. На смену таинственности и драматизму зимы приходит предвкушение весенней игры красок и свежести, что и определяет основной характер моды.
Мода нынешней весны создала для нас шесть заповедей, следуя которым мы будем оставаться на «гребне волны» и быть как можно