Сегодня в Украине существует приблизительно 15 тысяч памятников. 56 из них пренадлежат к той группе памятников, которые нуждаються в востановлении в первую очередь. В их число входит и крепость Св. Елисаветы. Она не без основания занимает свое почетное место рядом с такими выдающимися шедеврами как Успенский собор Киево-Печерской лавры и Михайловский Золотоверхий монастырь. Крепость являеться единственной из землянных сооружений, почти полностью сохранившееся в восточной Европе до нашего времени.
Как военный обьект крепость была ликвидирована еще 200 лет тому назад. А сейчас ее можно причислить к памятникам фортификационного искусства XVIII века. Она сыграла основную роль в те далекие времена когда на нашей земле еще был слышен топот конницы и выстрелы пушек, тех., что теперь как величественные стражники стоят при вьезде в Валы. За время, длинной в 51 год крепость увидела много событий.

На улице Фрунзе, вблизи ЗАО «Красная звезда», расположено красивое старинное здание, выполненное в строгом классическом стиле. Против входа в него на высоком постаменте установлен бюст из белого карельского мрамора, а между ними – три книги. Они символизируют «высшие» учебные заведения, профессором которых был человек, запечатленный в памятнике. Это Виктор Иванович Григорович – выдающийся ученый – славист, профессор Московского, Казанского и Одесского университетов. Некоторое время он жил в Елисаветграде, преподавал в местном реальном училище, о котором мы рассказываем.
...До 1870 года в Елисаветграде не было среднего учебного заведения. Инициатором основания его выступило уездное земство. Решено было открыть реальное училище. Земство исходило из того, что с открытием его в уезде появится учебный центр, который даст земству образованных и полезных городу специалистов в области сельскохозяйственного

Ні для кого не секрет, що саме по собі наше місто вже являє собою архітектурну пам’ятку. Адже в нашому рідному Кіровограді скільки чудових давніх пам’яток культури, мистецтва, відображення нелегкої історії міста та тих людей котрі власне його і будували. Кожен з багатьох видатних людей, що мали відношення до міста в тій чи іншій мірі допомогли колись стати йому тим самим Маленьким Парижем, про який говорили і який знали в багатьох країнах світу.
Навіть зараз , коли місто суттєво змінилося, змінилася його назва, люди котрі в ньому живуть, можна відчути велич його минулих часів. Варто лише просто підняти голову. Подивитися навкруги себе або ж наприклад завітати в одну з пам’яток Кіровограда в Художній-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна, в якому нам випала нагода побувати.

«У цій трупі такі обдарування, котрі були б першими і в імператорських театрах… Кропивницькому немає подібних на жодній російській сцені. Немає і актриси, як пані Заньковецька…»
Олександр Суворін*

РОЗДІЛ І. ЖИВОДАЙНЕ ДЖЕРЕЛО УКРАЇНСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО ТЕАТРУ

Найяскравішою і найславнішою візитівкою нашого міста як дорево­лю­ційного, так і теперішнього, його культурним та духовним стрижнем, безсумнівно, вважається театр кори­феїв, з якого бере свій початок українське професійне театральне мистецтво, започатковане свого часу такими видатними світочами як Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Саме у Кіровограді на їх честь відбувається найбільший у нашій державі

Неспроста оборонительные сооружения крепости имели имена святых - в кровавой борьбе христиан с татарско-турецкими агрессорами небесные покровители были очень актуальными, они придавали им сакральное значение, духовно поддерживали православных воинов отстаивать свое право на земле, освоенные предками еще до времен Киевской Руси.
Бастионы, ворота и равелины знаменитой крепости носили христианские названия. Главные ворота — Троицкие (направление на Новоалексеевку). Они, как и не сохранившаяся до наших дней крепостная церковь, были названы в честь великого православного праздника Святой Троицы. Название Пречистинских ворот (направление к центру города) происходит от праздников Успения и Рождества Пресвятой Богородицы. Всехсвятские ворота (направление на переулок Крепостной) названы в честь праздника Всех Святых.
Слева от Троицких ворот находится Екатерининский бастион, получивший название в честь святой великомученицы Екатерины, справа — Петровский бастион, носящий имя святого апостола Петра. Другие бастионы и равелины также носят имена святых: Алексиевский (в честь святителя Алексия), Андреевский (во имя святого апостола Андрея Первозванного), Александровский (во имя святого благоверного князя Александра Невского), Михайловский (во имя святого Архистратига Михаила), Печерский (в память святых Киево-Печерского монастыря).

Віє вітер віддзвіничний
В маківках нічних церков,
Обмина твою світлицю
Сон безвольний знов і знов.
Арсеній ТАРКОВСЬКИЙ*

РОЗДІЛ ІІ
КІЛЬКІСТЬ РІЗНОКОНФЕСІЙНИХ ХРАМІВ – ЯК РІВЕНЬ РЕЛІГІЙНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ НАШИХ ПРЕДКІВ

Місто займало дуже вигідну географічну позицію, оскільки через нього проходило багато транспортних шляхів, поштових трактів, залізниця. Все це не могло не приваблювати сюди звідусюд метикувате і грошовите купецтво, а також не вкорінювати своє доволі сите міщанство із числа досвідчених та освічених відставних військовиків – тут ще від самого заснування квартирував потужний військовий гарнізон зі шпиталем та широкою інтендантською мережею, а дещо пізніше – засновано й престижне аристократичне юнкерське училище з курсантами із числа синків заможних поміщиків переважно херсонського півдня України. Тут функціонували великі промислові підприємства, дві солідні банківські установи, місто відрізнялося щільністю навчальних закладів, що не могло не сприяти відповідному розвитку духовних потреб населення. А воно, це населення, було доволі різношерсте за національними ознаками, бо згідно перепису 1897 року із 61, 5 тисячі населення у ньому доволі мирно співіснували понад 35 тис. православних та близько 24 тис. юдеїв, і близько 2, 5 тисяч городян всіх інших конфесій. Звідси і доволі значна різноманітність храмів та молитовних будинків…
Звичайно, що найзнач­ні­шу частину тих храмів складали понад десяток християнських: православні (в т. ч. дві єдиновірські) церкви, костел, німецька кірха, а ще у місті було чотирнадцять синагог. І хоча серед зодчих тих єлисаветградських святинь не значилося архітекторів рівня Растреллі,

Среди степей Украины сияет своей неповторимостью жемчужина истории — крепость Св. Елисаветы. Нужно, чтобы ее увидел мир, чтобы она заняла достойное место среди других величественных и неповторимых памятников нашей истории…
Это было начало 1750-х…Царское правительство желало земли Запорожья заселить русофилами, поэтому согласилось переселить на эту территорию австрийских сербов. Так, появилась линия военных поселений. Под названием Новая Сербия, расстояние которой занимало не малую площадь а именно, от Кагарлыка к Днепру. Центром была крепость. Св. Елисаветы.
В грамоте, написаной полковнику Ивану Хорвату было следующие: «Для обороны, во всяком случае, от нападения неприятельского построить земляную крепость…»с этого и началась история крепости, которая получила название в честь святой, которую царица считала своей покровительницей.
Оборонный потенциал крепости состоял в тщательно продуманном плане защиты от врагов. Внутренняя линия обороны состояла из земляных валов высотой 14 метров и длиной 7 километров в форме правильного многоугольника и имела 6 бастионов, окруженных валами и рвами. Каждый из бастионов (укреплений на углу крепостных каменных стен) имел имя: Св. Петра, Св. Екатерины, Св. Алексея, Архистратига Михаила, Св. апостола Андрея Первозванного, Св. благоверного Александра Невского.