Архивариус

Воспоминания об освобождении КИРОВОГРАДЩИНЫ (часть 1)

Приказ верховного главнокомандующего Генералу армии КОНЕВУ


Войска 2‐го Украинского фронта, прорвав сильную оборону немцев, сегодня, 8 января, в результате умелого обходного маневра, овладели областным и крупным промышленным центром Украины – городом Кировоград – важнейшим опорным пунктом обороны противника.
За 4 дня упорных боев наши войска продвинулись вперед от 30 до 50 километров, расширив прорыв до 120 километров по фронту, в ходе наступательных боев войска фронта разбили три танковых, одну моторизованную и четыре пехотных дивизии немцев.
В боях за овладение городом Кировоград отличились войска генерал‐полковника Шумилова, генерал‐лейтенанта Жадова, танкисты генерал‐полковника танковых войск Ротмистрова, генерал‐майора танковых войск Каткова, генерал‐майора танковых войск Понозкова, генерал‐майора танковых войск Кириченко, артиллеристы генерал‐лейтенанта артиллерии Фомина и летчики генерал‐лейтенанта авиации Горюнова.

Разделы:

Здесь учились таланты

foto
На улице Фрунзе, вблизи ЗАО «Красная звезда», расположено красивое старинное здание, выполненное в строгом классическом стиле. Против входа в него на высоком постаменте установлен бюст из белого карельского мрамора, а между ними – три книги. Они символизируют «высшие» учебные заведения, профессором которых был человек, запечатленный в памятнике. Это Виктор Иванович Григорович – выдающийся ученый – славист, профессор Московского, Казанского и Одесского университетов. Некоторое время он жил в Елисаветграде, преподавал в местном реальном училище, о котором мы рассказываем.
...До 1870 года в Елисаветграде не было среднего учебного заведения. Инициатором основания его выступило уездное земство. Решено было открыть реальное училище. Земство исходило из того, что с открытием его в уезде появится учебный центр, который даст земству образованных и полезных городу специалистов в области сельскохозяйственного

Номер журнала:

Улица:

«ПРИВІТ ІЗ ЄЛИСАВЕТГРАДА», АБО КРІЗЬСТОЛІТНЯ ВІРТУАЛЬНА ПОДОРОЖ СТАРИМ МІСТОМ

foto
«У цій трупі такі обдарування, котрі були б першими і в імператорських театрах… Кропивницькому немає подібних на жодній російській сцені. Немає і актриси, як пані Заньковецька…»
Олександр Суворін*

РОЗДІЛ І. ЖИВОДАЙНЕ ДЖЕРЕЛО УКРАЇНСЬКОГО ПРОФЕСІЙНОГО ТЕАТРУ

Найяскравішою і найславнішою візитівкою нашого міста як дорево­лю­ційного, так і теперішнього, його культурним та духовним стрижнем, безсумнівно, вважається театр кори­феїв, з якого бере свій початок українське професійне театральне мистецтво, започатковане свого часу такими видатними світочами як Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Саме у Кіровограді на їх честь відбувається найбільший у нашій державі

Разделы:

Номер журнала:

ПРИВІТ ІЗ ЄЛИСАВЕТГРАДА, АБО КРІЗЬСТОЛІТНЯ ВІРТУАЛЬНА ПОДОРОЖ СТАРИМ МІСТОМ

Єлисаветград. Собор (Успенський) Видання книжкового магазину І.І. ЗолотарьоваВіє вітер віддзвіничний
В маківках нічних церков,
Обмина твою світлицю
Сон безвольний знов і знов.
Арсеній ТАРКОВСЬКИЙ*

РОЗДІЛ ІІ
КІЛЬКІСТЬ РІЗНОКОНФЕСІЙНИХ ХРАМІВ – ЯК РІВЕНЬ РЕЛІГІЙНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ НАШИХ ПРЕДКІВ

Місто займало дуже вигідну географічну позицію, оскільки через нього проходило багато транспортних шляхів, поштових трактів, залізниця. Все це не могло не приваблювати сюди звідусюд метикувате і грошовите купецтво, а також не вкорінювати своє доволі сите міщанство із числа досвідчених та освічених відставних військовиків – тут ще від самого заснування квартирував потужний військовий гарнізон зі шпиталем та широкою інтендантською мережею, а дещо пізніше – засновано й престижне аристократичне юнкерське училище з курсантами із числа синків заможних поміщиків переважно херсонського півдня України. Тут функціонували великі промислові підприємства, дві солідні банківські установи, місто відрізнялося щільністю навчальних закладів, що не могло не сприяти відповідному розвитку духовних потреб населення. А воно, це населення, було доволі різношерсте за національними ознаками, бо згідно перепису 1897 року із 61, 5 тисячі населення у ньому доволі мирно співіснували понад 35 тис. православних та близько 24 тис. юдеїв, і близько 2, 5 тисяч городян всіх інших конфесій. Звідси і доволі значна різноманітність храмів та молитовних будинків…
Звичайно, що найзнач­ні­шу частину тих храмів складали понад десяток християнських: православні (в т. ч. дві єдиновірські) церкви, костел, німецька кірха, а ще у місті було чотирнадцять синагог. І хоча серед зодчих тих єлисаветградських святинь не значилося архітекторів рівня Растреллі,

Разделы:

Номер журнала:

Немного из истории Елисаветградской крепости

фото Среди степей Украины сияет своей неповторимостью жемчужина истории — крепость Св. Елисаветы. Нужно, чтобы ее увидел мир, чтобы она заняла достойное место среди других величественных и неповторимых памятников нашей истории…
Это было начало 1750-х…Царское правительство желало земли Запорожья заселить русофилами, поэтому согласилось переселить на эту территорию австрийских сербов. Так, появилась линия военных поселений. Под названием Новая Сербия, расстояние которой занимало не малую площадь а именно, от Кагарлыка к Днепру. Центром была крепость. Св. Елисаветы.
В грамоте, написаной полковнику Ивану Хорвату было следующие: «Для обороны, во всяком случае, от нападения неприятельского построить земляную крепость…»с этого и началась история крепости, которая получила название в честь святой, которую царица считала своей покровительницей.
Оборонный потенциал крепости состоял в тщательно продуманном плане защиты от врагов. Внутренняя линия обороны состояла из земляных валов высотой 14 метров и длиной 7 километров в форме правильного многоугольника и имела 6 бастионов, окруженных валами и рвами. Каждый из бастионов (укреплений на углу крепостных каменных стен) имел имя: Св. Петра, Св. Екатерины, Св. Алексея, Архистратига Михаила, Св. апостола Андрея Первозванного, Св. благоверного Александра Невского.

Будинок-легенда над Інгулом

fotoУ пам'яті кількох поколінь сучасного обласного центру зберігається чимало будинків: магазинів, готелів, клубів, навчальних закладів, а також приватних, які надовго увійшли в історію міста над Інгулом. Одним з таких об'єктів був так званий «Будинок братів Заславських». Він знаходився між приміщенням сучасного магазину УТО «Кіровоград» та річкою. Фасад виходив на вулицю Велику Перспективну (тепер К. Маркса).
На початку 70-х років минулого століття багато мешканців Кіровограда з подивом оглядали височенні паркани, встановлені біля будинку Заславських. Щоб це могло значити, гадали цікаві. Адже ця довга триповерхова споруда була своєрідною візитною карткою міста. Його знали старі й малі. Хто б не приходив побазарювати на центральному ринку, аж ніяк не міг обминути цей нашпигований комірчинами, ларками, майстернями будинок. У них працювали ремісники – майстри на всі руки. Тут можна було придбати голку, колесо до велосипеда, лезо для бритви, відро, діжку, лопату. Балакучий єврей-лудильник блискуче запаяє вам каструлю, швець підіб’є каблука чи пришиє ґудзика.

Номер журнала:

Страницы

Подписка на RSS - Архивариус